Історія бюстгальтера: шлях до успіху

Автор: Катя Форман BBC Culture

Від Стародавньої Греції до наших днів бюстгальтер мав багато реінкарнацій у формі, функціях та соціальному значенні. Кореспондент BBC Culture Катя Форман досліджує культовий предмет одягу.

Цікаво, що у свої молоді роки "королева білизни" Шанталь Томасс (французька дизайнерка жіночої білизни класу "люкс". – Ред.) була завзятою противницею бюстгальтера. Протягом десятиріч цей предмет жіночого туалету зазнавав злетів та падінь в залежності від змін соціального контексту, моди та поглядів на жіноче тіло.

"Із розквітом фемінізму у 60-их ми скинули бюстгальтери. Це була епоха хіпі. Ми носили футболки на голе тіло і красувалися топлес на пляжах. Сьогодні ніхто не ходить по пляжу з оголеними грудьми", – розповідає культова французька дизайнерка. У 70-ті вона перша зробила з нижньої білизни модний аксесуар. – Я показала бюстгальтер на подіумі, і так починається історія його сходження".

За тих часів єдине місце, де можна було побачити сексуальну білизну – підв'язки або бюстгальтер-балконет – був Пляс Пігаль, паризький район "червоних ліхтарів".

"Призначення білизни було виключно функціональним, – розповідає пані Томасс. – Її архіви включають дуже жіночі тонкі моделі 1920-х та 30-х років – "вишукана гамма кольору, тканини та вишивка".

"За тих часів робили красиву ручну роботу, сьогодні це вже надто дорого", – скаржиться дизайнерка. Вона вважає, що традиція "підтримувати" груди, так само як і звичаї демонструвати або приховувати груди – є частиною нашої спадщини.

"У Європі ця традиція сягає корінням у Середньовіччя, хоча певною мірою підтримка грудей завжди була елементом нашої культури", – розповідає Шанталь Томасс в інтерв'ю BBC Culture.

"Я зрозуміла це, коли подорожувала до Азії, якій невідома культура бюстгальтера. Вони дивляться як зачаровані на нашу нижню білизну. У XIX столітті азійські жінки все ще обгортали груди тканиною, вони не носили бюстгальтерів. Цей предмет одягу абсолютно новий для них".

Тонка робота

Бюстгальтер, який англійською називається bra (скорочення від французького слова brassiere, що буквально означає ліф або корсаж), – предмет доволі складний у виготовленні.

Перші моделі - це незграбні, хитромудрі конструкції, "підставки під валуни", говорячи словами співачки та актриси Бетт Мідлер з пісні про Отто Тітслінга.

(Отто Тітслінг – вигаданий персонаж книги канадського письменника-гумориста Воллеса Рейберна "Бюст догори. Надихаюча повість про Отто Тітслінга" (1971 рік). За легендою, Тітслінг, німецький емігрант, який працював на фабриці жіночої білизни в Нью-Йорку, сконструював бюстгальтер приблизно в 1912 році, відгукнувшись на скарги своєї пасії, оперної співачки Сванхільди Олафсен. – Ред.)

Уривок з книги "Зберегти форму: Бюстгальтер в Америці" описує сцену 30-их років, коли почалося масштабне виробництво бюстгальтерів. "Клієнткам старшого віку, а також жінкам з великими грудьми пропонували подовжені бюстгальтери, з підтримкою на спині, жорсткими стрічками під чашечками, клиноподібними вставками з тканини між чашечками, широкими бретелями, еластичними вставками та тонкими кісточками".

У книзі розповідається, що фірма SH Camp and Company була першою, хто розробив таблицю розмірів грудей в залежності від об’єму чашечки, позначивши ці показники літерами латинського алфавіту від A до D (сьогодні таблиця розтягується до нескінченності). Раніше "виробники бюстгальтерів були змушені робити еластичні чашечки, які могли би вмістити різні розміри".

"Бюстгальтер – це надзвичайно складний технічний виріб, що складається з безлічі дрібних шматочків тканини з урахуванням усіх розмірів та форм чашок. Цей предмет туалету потребує щоденного прання, тому його шви і конструкція повинні бути надзвичайно міцними. Він дуже відрізняється від усіх інших елементів гардеробу, тому що знаходиться в безпосередньому контакті зі шкірою і повинен щільно прилягати до тіла", – пояснює пані Томасс.

Вона згадує, який фурор справила лайкра в індустрії одягу та нижньої білизни, коли почала широко застосовуватися в 1980-ті. "Вона відкрила нові можливості дизайну та зробила стрибок у зручності одягу. Я завжди обожнювала картини Варгаса (американський художник перуанського походження, майстер стиля пінап (Pin-up). – Ред.), що зображували дівчат-пінап в нижній білизні. Вона виглядала як друга шкіра. Ми змогли домогтися такого ефекту тільки з появою лайкри".

Неможливо з точністю визначити, коли бюстгальтер був винайдений. Перші зображення схожого предмета жіночого одягу були знайдені в Стародавній Греції. Сучасний бюстгальтер часто намагаються представити наступником корсета, хоча існують сумніви. Під час розкопок в одному із замків Австрії в 2008 році археологи знайшли обривки чотирьох бюстгальтерів, дивно схожих за формою на сучасні. Знахідка розпочала дебати на тему, що було раніше, – курка чи яйце.

"Еволюція часом відпочиває, – стверджує Беатрікс Нутц, археолог та дослідниця з Університету Інсбрука в Австрії, цитується на сайті smithsonianmag.com. – Грецький математик і географ Ератосфен (276-195 рр. до н.е.) знав, що наша планета має форму кулі і навіть обчислив довжину її кола, але у Середньовіччя люди вірили, що Земля – це плаский диск.

Безумовно, бюстгальтери не мають такого значення для долі людства як форма та розмір Землі, але очевидно, що колись вони були винайдені, потім вийшли з моди й знову були створені у XIX столітті. Дослідниця цитує два старовинних джерела, які описують предмети одягу, що могли бути ранніми версіями бюстгальтера.

"Французький хірург Анрі де Мондевілль (1260 - 1320) відкрив таємниці жінок з великими грудьми. Вони вкладали у сукню два мішечка, щільно прикріплювали їх до грудей, вони вкладали їх у сукню щоранку і затягували стрічкою, – розповідає пані Нутц, а потім наводить ще один приклад. – Невідомий німецький поет XV століття писав у сатиричному вірші: "Багато жінок мають по два мішки для грудей, розгулюють з ними вулицями, щоб приваблювати молодих чоловіків".

Буря в чашці розміру D

Розповідає Коллін Гілл, асоційований куратор виставки аксесуарів в музеї моди і технологій і організатор виставки "Без прикриття: Історія нижньої білизни": "Будинок моди Cadolle, один з найстаріших у Франції виробників нижньої білизни, мав неймовірний вплив на створення сучасного бюстгальтера".

І справді, фірма Cadolle стверджує на своєму сайті, що бюстгальтер створила засновниця будинку моди Ермінія Кадолль, "феміністка та революціонерка".

"Наприкінці XIX століття, протягом Belle Epoque ("Прекрасної епохи" – період європейської історії між 1890 та 1914. – Ред.), вона вирішила дати жінкам більше свободи, звільнивши їх від корсетів. Тоді вона і створила крихітний предмет одягу, сьогодні відомий як бюстгальтер".

"Серед найбільш революційних версій цього предмету білизни пані Гілл називає прозорий бюстгальтер "no bra", створений Руді Гернрайхом у 1964 році.

Прозорий мінімалістичний бюстгальтер простого дизайну суттєво відрізнявся від своїх важких конусоподібних попередників 50-их. Він мав великий успіх і добре продавався, а також мав величезний вплив на світ моди, у чому ви можете переконатися на прикладі 1970-х років. Очевидно, що люди були готові сприйняти цей стиль у 60-і роки. А ось у 40-ті – ще не дуже. Головне, що він сказав світу, це прийняття жіночого тіла".

Обережно, конуси!

Тридцятьма роками пізніше співачка Мадонна реабілітувала бюстгальтер, який був відкинутий феміністками як символ гноблення жінки.

Мадонна відкрила світу своє бачення жіночої сексуальності та сили. Під час світового турне Blonde Ambition World Tour співачка поставала перед публікою в корсетах з гіпертрофованими чашечками бюстгальтеру конічної форми. Корсети були розроблені Жан-Полєм Готьє, який протягом всієї своєї кар'єри представляв нижню білизну у якості верхнього одягу.

"Це було провокаційно, сексуально і грайливо, – говорить Колін Гілл. – Мені дуже подобалося читати про інтерес Готьє до корсетів та поясів для панчох. Коли він бачив такі речі в комоді своєї бабусі, йому здавалося, що вони виглядають старомодно і дивно. Отже, перетворити щось подібне в предмет модного одягу було дійсно оригінальним рішенням".

Скандальна рекламна кампанія 1994 торгової марки Wonderbra під назвою "Привіт, хлопчики!" також просуває ідею на право жінок не приховувати свою сексуальність.

На культовому знімку Еллен фон Унверт зоряна модель Єва Герцигова виставляє на загальний огляд звабливу улоговинку між грудьми. Ідеальну округлість грудей створює бюстгальтер "пуш-ап" з чорними мереживними чашечками та кісточками. Чеська модель стверджує, що ідея рекламної кампанії полягала в демонстрації права жінок на самовираження, цитує газета Evening Standard.

Колін Гілл також рішуче спростовує міф про те, що в інциденті спалення бюстгальтера винні феміністки. "Це трапилося під час акцій протесту проти конкурсу "Міс Америка" у 1968 році. Учасниці кампанії заявляли, що цей конкурс – сміттєвий бак, в який треба викинути багато речей. Серед них були не лише бюстгальтери та пояси для панчіх, але й туфлі на шпильках, косметика та жіночі журнали. Але насправді вогонь так і не було розведено, скоріше за все через інструкції з пожежної безпеки. Це був радше символічний акт спалення".

Шанталь Томасс колись скинула з себе бюстгальтер, проголошуючи жіночу свободу, але повернулася в його обійми, визнавши цей елемент нижньої білизни символом абсолютної жіночності. Боротьба ідей і думок навколо цього предмета жіночого гардеробу, чия еволюція триває, не затихає і досі.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайтіBBC Culture.

По матеріалам BBC Ukrainian